Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівн

 Про запобігання впливу світової фінансової кризи 
 на розвиток будівельної галузі 
 та житлового будівництва 
 

 Цей Закон прийнято з метою стабілізації будівництва, 
підвищення платоспроможності населення, забезпечення реалізації 
житлових прав громадян, які потребують державної підтримки, 
стимулювання розвитку будівельної та суміжних галузей в умовах 
світової фінансової кризи. 

 Цей Закон спрямований на подолання кризових явищ у 
будівельній галузі та регулювання правовідносин, що виникають у 
зв'язку з будівництвом житла. 

 I. Шляхи подолання кризових явищ у будівельній галузі та 
житловому будівництві 

 Стаття 1. Організаційні заходи з розв'язання нагальних 
 проблем у сфері житлового будівництва 

 1. Подолання кризових явищ у будівельній галузі та житловому 
будівництві здійснюється відповідно до цього Закону шляхом: 

 викупу в забудовників та/або фінансових установ 
нереалізованого житла в об'єктах будівництва, що споруджувались із 
залученням коштів фізичних осіб у разі неспроможності забудовників 
продовжувати будівництво житла у зв'язку з недостатнім обсягом 
коштів для формування фондів соціального та службового житла; 

 надання громадянам державної підтримки на будівництво 
(придбання) доступного житла шляхом сплати державою частини його 
вартості; 

 отримання громадянами житла в оренду з викупом за рахунок 
власних коштів громадян та коштів державної підтримки; 

 надання фізичним та юридичним особам пільгових кредитів на 
будівництво житла та компенсацій процентної ставки за цими 
кредитами; 

 збільшення статутних капіталів державних банків та Державної 
іпотечної установи для надання кредитів на завершення будівництва 
багатоквартирних житлових будинків; 

 викупу державою у кредиторів іпотечних кредитів, отриманих 
фізичними особами на будівництво та придбання житла до набрання 
чинності цим Законом і віднесених до категорії ризикованих. 

 2. Кошти на здійснення заходів, визначених частиною першою 
цієї статті, спрямовуються в першу чергу на завершення будівництва 
об'єктів, що відповідають визначеним Кабінетом Міністрів України 
вимогам та мають такий ступінь будівельної готовності: 

 у 2009 році - на добудову житла, яке має ступінь готовності 
більш як 70 відсотків; 

 у 2010 році - на добудову житла, яке має ступінь готовності 
більш як 50 відсотків. 

 Кошти на фінансування добудови об'єктів містобудування із 
ступенем готовності менш як 50 відсотків виділяються лише після 
повного закінчення фінансування об'єктів із ступенем готовності 
відповідно більш як 70 відсотків та більш як 50 відсотків. 

 Визначення ступеня будівельної готовності таких об'єктів 
здійснюється в порядку, визначеному центральним органом виконавчої 
влади з питань будівництва та архітектури. 

 Стаття 2. Фінансування антикризових заходів 
 у будівництві житла 

 1. Основними джерелами фінансування заходів, визначених цим 
Законом, є: 

 кошти, передбачені законом про Державний бюджет України на 
відповідний рік, зокрема: кошти Стабілізаційного фонду, за 
позиками міжнародних фінансових організацій, за державними 
внутрішніми позиками; 

 кошти місцевих бюджетів; 

 інвестиції юридичних та фізичних осіб; 

 інші джерела фінансування, не заборонені законодавством. 

 2. Бюджетні кошти, передбачені для фінансування антикризових 
заходів у будівництві, визначених цим Законом, використовуються з 
урахуванням оптимізації кількості бюджетних програм шляхом 
концентрації видатків за єдиним головним розпорядником бюджетних 
коштів, якого визначено законом про Державний бюджет України на 
відповідний рік. 

 3. Вартість об'єктів будівництва, що фінансуються відповідно 
до цього Закону, встановлюється згідно з проектно-кошторисною 
документацією, що відповідає державним будівельним нормам з 
визначення вартості. 

 II. Заходи з підтримки будівельної галузі та житлового 
будівництва 

 Стаття 3. Підтримка будівництва житла 

 Установити, що до 1 січня 2012 року: 

 1. Кредитно-фінансові установи здійснюють пільгове 
кредитування суб'єктів господарської діяльності, що здійснюють 
будівництво (забудовників), для будівництва житла та інших 
об'єктів будівництва під заставу цінних паперів, майнових прав та 
інших активів. Порядок надання таких кредитів визначається 
Кабінетом Міністрів України спільно з Національним банком України. 

 У цьому Порядку передбачити, що: 

 у вартості такого житла та інших об'єктів будівництва 
кошторисний прибуток не може перевищувати 15 відсотків прямих і 
загальновиробничих витрат з будівництва, а рентабельність 
виробництва будівельних матеріалів та виробів, що використовуються 
у будівництві, також не може становити більше ніж 15 відсотків; 

 таке пільгове кредитування забезпечується Національним банком 
України шляхом довгострокового рефінансування кредитно-фінансових 
установ та компенсації кредитно-фінансовим установам різниці, що 
виникає між ставкою за зазначеними кредитами та поточною ринковою 
ставкою. У разі застосування такого механізму компенсації 
процентна ставка за такими кредитами не може перевищувати двох 
відсотків над рівнем облікової ставки Національного банку України; 

 у разі неможливості повернення суб'єктом господарської 
діяльності, що здійснює будівництво (забудовником), такого кредиту 
у визначений договором термін, кредитно-фінансова установа в 
порядку, визначеному законодавством, набуває майнових прав на 
збудоване житло та має право продати його органам державної влади, 
органам місцевого самоврядування або Державній іпотечній установі 
з метою забезпечення громадян, які потребують поліпшення житлових 
умов відповідно до законодавства, чи здійснити його вільний продаж 
на ринку житла; 

 кредитно-фінансові установи не здійснюють формування резервів 
для покриття ризиків за іпотечними кредитами, які надані 
відповідно до цього Закону для фінансування антикризових заходів у 
будівництві. 

 2. Кредитно-фінансовим установам за укладеними договорами 
забороняється збільшувати процентну ставку за кредитами, 
отриманими фізичними та юридичними особами на придбання або 
будівництво житла. Така ставка може бути змінена лише за згодою 
сторін. 

 3. Суб'єктам господарської діяльності, що здійснюють 
будівництво (забудовникам), дозволяється проводити державну 
реєстрацію права власності в бюро технічної інвентаризації на 
об'єкти незавершеного будівництва та їх частини з метою подальшого 
продажу чи передачі в іпотеку. 

 4. Забороняється розірвання фізичними та юридичними особами 
будь-яких договорів, результатом яких є передача забудовниками 
завершеного об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва за 
умови, що за такими договорами здійснено оплату 100 відсотків 
вартості об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва, крім 
випадків, якщо таке розірвання здійснюється за згодою сторін. 
Повернення коштів, внесених фізичними та юридичними особами на 
користь забудовників за розірваними договорами, за якими здійснено 
часткову оплату вартості об'єкта (частини об'єкта) житлового 
будівництва, здійснюється після наступної реалізації такого 
об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва. Нарахування та 
виплата забудовником штрафних санкцій, передбачених договорами, та 
стягнення коштів, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу 
України ( 435-15 ), на строк дії цієї статті не здійснюється. 

 Ця заборона не застосовується, якщо визначений термін 
прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва переноситься більше 
ніж на 18 місяців. 

 5. Суб'єкти господарської діяльності, що здійснюють 
будівництво (забудовники), мають право на відстрочення сплати 
пайових внесків на розвиток інженерно-транспортної і соціальної 
інфраструктури населених пунктів та внесків до цільових фондів 
місцевих бюджетів. 

 Підставою для відстрочення таких платежів та відрахувань є 
письмова заява суб'єкта господарської діяльності, що здійснює 
житлове будівництво, до органів, які здійснюють облік та 
адміністрування відповідних платежів та відрахувань. 

 Заява має містити інформацію про суму та термін відстрочення 
сплати відповідних платежів та відрахувань. Термін відстрочення не 
може перевищувати термін дії цієї статті. 

 Заява подається не пізніше терміну, встановленого для подання 
звітності за такими платежами та відрахуваннями, а якщо термін 
платежу встановлено раніше подання звітності, - не пізніше 
настання терміну такого платежу. 

 Органи, що здійснюють облік та адміністрування, ведуть 
окремий облік відстрочених платежів та відрахувань наростаючим 
підсумком. 

 При цьому нарахування пені та застосування штрафних санкцій 
не здійснюється, а норми статей 8, 9 Закону України "Про порядок 
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та 
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) не застосовуються. 

 Наявність заборгованості за внесками і платежами не може бути 
підставою для скасування (відкликання) або відмови у видачі 
органами виконавчої влади суб'єктам господарської діяльності, що 
здійснюють будівництво (забудовникам), погоджувальних, дозвільних 
та інших документів щодо об'єктів житлового будівництва. 

 6. Договори оренди земельних ділянок державної та комунальної 
власності, на яких здійснюється будівництво багатоквартирних 
житлових будинків (у тому числі із вбудовано-прибудованими 
приміщеннями соціального призначення) та на яких виконуються 
будівельно-монтажні роботи, укладені до набрання чинності цим 
Законом, підлягають поновленню на ті самі строки і на тих самих 
умовах, що були передбачені цими договорами у порядку, 
встановленому законом. 

 7. Фінансування операцій комерційних банків в частині надання 
громадянам іпотечних кредитів на завершення будівництва житла, що 
здійснюється відповідно до чинного законодавства, провадиться 
Національним банком України та/або Державною іпотечною установою 
за рахунок: 

 поповнення у 2009 році їх статутного капіталу. При цьому 
джерелами поповнення статутного капіталу можуть бути, зокрема 
облігації внутрішньої державної позики, які передаються 
Міністерством фінансів України до статутного капіталу Державної 
іпотечної установи та обов'язково викуповуються Національним 
банком України протягом п'яти банківських днів з дня надходження 
пропозиції щодо їх викупу за номінальною вартістю з дохідністю в 
розмірі облікової ставки на строк їх обігу; 

 отриманих на довгостроковій та поворотній основі цільових 
коштів за рахунок Державного бюджету України у порядку, 
визначеному Кабінетом Міністрів України; 

 отриманих коштів від розміщення іпотечних облігацій Державної 
іпотечної установи, випущених з дотриманням вимог законодавства. 
Такі іпотечні облігації, випущені Державною іпотечною установою, 
прирівнюються до цільових облігацій внутрішніх державних позик 
України. 

 8. Торгово-промисловій палаті України розглядати звернення 
суб'єктів господарської діяльності, що здійснюють будівництво 
(забудовників), щодо надання їм довідки про зупинення (припинення 
діяльності) внаслідок дії обставин непереборної сили. 

 Стаття 4. Державна підтримка будівництва доступного житла 

 1. Доступне житло - збудовані і ті, що будуються за державної 
підтримки, житлові будинки (комплекси) та квартири. 

 2. Державна підтримка будівництва доступного житла полягає у 
сплаті державою 30 відсотків вартості будівництва (придбання) 
доступного житла та/або наданні пільгового іпотечного житлового 
кредиту в уповноваженому банку. 

 Право на отримання державної підтримки надається громадянам, 
які потребують поліпшення житлових умов відповідно до 
законодавства. 

 3. Державна підтримка надається з розрахунку не більш як 
21 квадратний метр на одну особу та додатково 10,5 квадратних 
метра загальної площі житла на сім'ю. Решту вартості житла сплачує 
громадянин, який уклав договір про будівництво (придбання) 
доступного житла, за власні кошти. 

 4. Пільговий іпотечний житловий кредит - фінансовий кредит, 
що надається громадянинові для будівництва або придбання 
доступного житла уповноваженим банком, рефінансування якого 
здійснює Державна іпотечна установа або Національний банк України. 

 5. Право на отримання пільгового іпотечного житлового кредиту 
в уповноваженому банку надається громадянинові, який відповідно до 
законодавства має право на отримання такого житла, з урахуванням 
вимог уповноваженого банку до позичальника. 

 6. Державна підтримка для будівництва (придбання) доступного 
житла надається сім'ям та одиноким громадянам лише один раз. Право 
на отримання такої підтримки вважається використаним з моменту 
отримання громадянином такого житла у власність. 

 7. Державна підтримка будівництва (придбання) доступного 
житла здійснюється за рахунок коштів державного та/або місцевих 
бюджетів. 

 Кошти, передбачені у державному бюджеті на надання державної 
підтримки, використовуються з урахуванням оптимізації кількості 
бюджетних програм шляхом концентрації видатків за єдиним головним 
розпорядником бюджетних коштів, визначених законом про Державний 
бюджет України на відповідний рік. 

 8. Контроль за будівництвом та прийняттям в експлуатацію 
об'єктів доступного житла покладається на Раду міністрів 
Автономної Республіки Крим, обласні, Київську і Севастопольську 
міські державні адміністрації та центральний орган виконавчої 
влади з питань будівництва та архітектури. 

 9. Архітектурно-планувальні і технічні вимоги до доступного 
житла встановлюються державними будівельними нормами з 
обов'язковим урахуванням вимог до енергозбереження. 

 10. Доступне житло використовується лише за призначенням 
відповідно до встановлених Кабінетом Міністрів України правил 
користування приміщеннями житлових будинків. 

 11. Умови здешевлення вартості будівництва доступного житла 
створюються шляхом: 

 надання органами місцевого самоврядування в користування 
забудовнику земельної ділянки під будівництво доступного житла без 
проведення аукціону з установленням річного розміру плати за 
користування земельними ділянками на рівні розміру земельного 
податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю" 
( 2535-12 ). Проектні та будівельно-монтажні роботи на таких 
земельних ділянках повинні розпочатися не пізніше ніж за три роки 
з дня надання земельної ділянки. У разі недотримання цього строку 
земельна ділянка повертається у власність органам місцевого 
самоврядування; 

 звільнення будівництва житла від пайової участі (внеску) на 
розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури 
населених пунктів; 

 визначення архітектурно-планувальних та технічних норм і 
вимог до доступного житла; 

 здешевлення іпотечних житлових кредитів шляхом здійснення 
рефінансування уповноважених банків Національним банком України 
або Державною іпотечною установою під заставу облігацій, 
емітованих такою установою під державну гарантію; 

 зменшення податкового навантаження на громадян через 
поширення механізму податкового кредиту на видатки, понесені ними 
для будівництва (придбання) доступного житла; 

 використання економічних і теплоефективних проектів житлових 
будинків масового застосування на основі проектів повторного 
використання; 

 залучення до виконання робіт технопарків, технополісів та зон 
інвестиційно-інноваційного розвитку, створених у регіонах; 

 застосування раціональних конструктивних та інженерних 
рішень, запровадження енергоефективних інноваційних технологій, у 
тому числі нанотехнологій; 

 використання місцевої сировини, матеріалів і виробів 
вітчизняного виробництва. 

 12. Порядок надання державної підтримки та забезпечення 
громадян доступним житлом встановлюється Кабінетом Міністрів 
України. 

 13. Уповноважений банк - фінансова установа, що відповідає 
нормативам, установленим Національним банком України, та 
методології Державної іпотечної установи. 

 14. До участі у фінансуванні будівництва (придбання) 
доступного житла допускаються фінансові установи, що: 

 мають досвід іпотечного кредитування на будівництво житла не 
менш як три роки; 

 здійснюють іпотечне кредитування за методологічними вимогами, 
встановленими Державною іпотечною установою. 

 15. Процентна ставка фінансування за кредитами на будівництво 
(придбання) доступного житла встановлюється у розмірі облікової 
ставки Національного банку України плюс два відсотки. 

 Стаття 5. Оренда житла з викупом 

 1. Оренда житла з викупом - правовідносини 
підприємства-орендодавця (далі - орендодавець) та фізичної 
особи-орендаря (далі - орендар), що виникають на підставі 
укладеного ними договору оренди житла з викупом та регулюються 
Цивільним кодексом України ( 435-15 ) і цим Законом. 

 2. Орендар може набувати житло на умовах довгострокової (до 
30 років) оренди з викупом та правом дострокового погашення 
орендної плати. 

 3. Відносини оренди встановлюються на підставі договору 
оренди житла з викупом за умови сплати орендарем коштів 
початкового внеску відповідно до порядку оренди житла з викупом, 
затвердженого Кабінетом Міністрів України. 

 4. Порядок оренди житла з викупом регулює механізм: 

 1) взаємодії сторін договору; 

 2) укладення договору оренди житла з викупом; 

 3) визначення розміру орендної плати; 

 4) повернення коштів у разі припинення договору з ініціативи 
орендаря; 

 5) повернення коштів у разі розірвання договору оренди житла 
з викупом у зв'язку з його невиконанням; 

 6) формування резерву непередбачених витрат, пов'язаних з 
обслуговуванням зобов'язань орендаря; 

 7) здійснення управління житлом орендодавцем до повного 
викупу житла орендарем; 

 8) дострокового припинення договору оренди житла з викупом з 
ініціативи спадкоємця тощо. 

 5. Орендар житла вносить орендну плату відповідно до умов, 
визначених у договорі оренди житла з викупом, протягом строку дії 
договору до повного викупу житла та набуття житла у власність 
орендарем. 

 Орендар житла зобов'язаний компенсувати орендодавцю витрати, 
пов'язані з вчиненням юридичних дій: страхові платежі, витрати на 
оформлення прав власності на нерухоме майно, на державну 
реєстрацію обтяжень нерухомого майна, нотаріальні послуги, резерви 
непередбачених витрат, пов'язані з обслуговуванням зобов'язань 
орендаря. Розмір резервів непередбачених витрат, пов'язаних з 
обслуговуванням зобов'язань орендаря, не може перевищувати три 
відсотки вартості житла. 

 6. Орендні платежі складаються з платежів на викуп обраного 
орендарем житла та винагороди (доходу) орендодавця. Винагорода 
(дохід) орендодавця визначається згідно з розміром процентної 
ставки, встановленої у договорі оренди житла з викупом. 

 7. Орендар самостійно сплачує комунальні платежі. 

 8. Орендодавець набуває право на попередньо обране орендарем 
житло з метою передачі такого житла у довгострокову оренду з 
викупом орендареві та здійснює управління житлом до його повного 
викупу. 

 9. Здійснення орендодавцями операцій відступлення права 
вимоги за договорами оренди житла з викупом не потребує 
ліцензування та внесення відомостей про орендодавця до Державного 
реєстру фінансових установ. 

 III. Прикінцеві та перехідні положення 

 1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім 
абзаців другого - дев'ятого підпункту 15 пункту 4 цього розділу, 
які набирають чинності з 14 квітня 2009 року. 

 2. Кабінету Міністрів України: 

 1) сформувати єдиний державний реєстр громадян, які 
потребують поліпшення житлових умов відповідно до законодавства та 
перебувають на квартирному обліку, як автоматизовану систему 
збирання, накопичення та надання інформації про таких громадян; 

 2) передбачити в Державному бюджеті України на 2009 рік: 

 цільову субвенцію обсягом 0,5 відсотка валового внутрішнього 
продукту на субсидіювання будівництва доступного житла для 
громадян, що здійснюють його купівлю на первинному ринку, 
запровадивши механізм використання зазначених коштів як перший 
внесок громадян при купівлі житла безпосередньо і при отриманні 
іпотечного кредиту; 

 видатки в обсязі 20 відсотків надходжень до Стабілізаційного 
фонду на: 

 будівництво житла для громадян, які мають право на його 
отримання за рахунок держави; 

 надання державної підтримки для будівництва (придбання) 
доступного житла шляхом оплати державою частини його вартості; 

 пільгове довгострокове державне кредитування населення на 
будівництво житла; 

 викуп у забудовників та/або фінансових установ 
нереалізованого житла в об'єктах будівництва, що споруджувалися із 
залученням коштів фізичних осіб, у разі неспроможності 
забудовників продовжувати будівництво житла у зв'язку з 
недостатнім обсягом коштів для формування фондів соціального та 
службового житла; 

 формування та ведення єдиного реєстру громадян, які 
потребують поліпшення житлових умов відповідно до законодавства та 
перебувають на квартирному обліку; 

 фінансування інших антикризових заходів у будівництві, 
визначених цим Законом; 

 3) у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом: 

 забезпечити формування єдиної системи замовників будівництва 
житла, що здійснюється за бюджетні кошти, на засадах 
організаційної єдності; 

 привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим 
Законом; 

 забезпечити прийняття актів, необхідних для реалізації цього 
Закону; 

 забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними 
органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у 
відповідність із цим Законом. 

 3. Закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до 
набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить 
цьому Закону.